Водохрестя

Коли в Йордані христився Ти, Господи, Троїчне явилося поклоніння: голос Отця свідчив про тебе, називаючи тебе улюбленим Сином. Дух же у вигляді голуба потверджував ці слова. Господи, що з’явився і світ просвітив, - слава тобі.
Тропар празника Богоявлення

З дитинства ми чули розповіді дідусів і бабусь про сільське Водохреща, де збиралися всі – від старого до малого. Люди вирізали з льоду хрест, обливали його буряковим квасом, освячення води відбувалося тут же (а морози тріщали йорданські!), після – набиралося цілющої води на цілий рік, а ще – найсміливіші парубки стрибали в ополонку, бо знали, що той, хто скупається в цій воді - цілий рік не буде хворіти. Все це ще живе в пам’яті старших людей, молодше покоління знає про це лише з розповідей, підлітки ж та меншенькі діти сприймають це як цікаву казочку-традицію, яку ніколи, мабуть, не доведеться побачити на власні очі й пережити.

Все ж це стало можливим... Цього року прихожани та гості монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвіл мали нагоду пережити з великим душевним піднесенням Йорданське водосвяття з усіма нашими давніми традиціями. Настоятель монастиря отець Тарас Крайчук підчас Служби Божої повідомив, що освячення води буде на монастирському ставку, в лісі. Спочатку всі під ’ї хали трохи автами, а далі – процесія з коругвами, іконою Богоявлення Господнього, Святим Євангелієм, хрестом, рипідами пересувалася вже пішки, співаючи святковий тропар, до озерця. Були тут діти більші та зовсім маленькі, жінка в інвалідному візочку, – ніхто не залишився в монастирі, всі хотіли бути присутніми на водосвятті та відчути Божу благодать на собі.

Старші люди поринули спогадами в минуле, згадуючи дитинство, молодші – з цікавістю чекали, а найменші – не гаяли часу, оглядаючи та досліджуючи все довкола. Коло озерця було тихо й затишно, навкруги – засніжений ліс, скрипів мороз, світило сонце. Як і годиться, з льоду був вирізаний хрест, поруч стояв столик з посудиною, наповненою водою. Освячення тривало близько двох годин, але ніхто й в думках не мав, що це довго – усі співали та прославляли Бога, що Христився в Йордані. Не всі присутні, правда, були одягнені та взуті відповідно до погоди (а було таки холодно!), але дивлячись на о. Тараса, який мав лише священичі ризи, ставало за себе незручно і холоду вже не відчувалося.

Після закінчення водосвяття отець всіх нас щедро покропив йорданською водицею, а відтак – кожен пив свячену воду. Отець, приклякнувши на лід, став вмиватися освяченою водою з озерця й усі послідували його прикладу. Невитираючись, висихали на морозі й сонці. Для всіх присутніх це був незабутній день!

Все ж, мороз робив своє – люди, що були легко одягнені, почали мерзнути, але і на це знайшлася рада. Тут же, біля ставка, була поставлена велика, висотою три метри, ватра. Хлопці її запалили – і всі, як одна християнська родина, грілися біля вогню та співали щердрівки. Радісно та спокійно було на душі. Після всього – повернулися в монастир на спільну трапезу.

От уже свята залишилися позаду, але згадуючи пережите, хочеться сердечно подякувати всім, завдяки кому це водосвяття стало можливим. Насамперед – настоятелеві монастиря отцю Тарасові Крайчуку, отцеві-диякону Павлові Гумницькому, панству Петрові та Лесі Гуменним, Михайлові Ковалевському та Кенові Хрущу. Нехай Господь Бог надалі скріпляє вас і допомагає вам в удержанні цієї святині – монастиря Пресвятої Богородиці на Божу славу та спасіння многих людських душ.

Прихожани монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвіл

Лютий, 2005

About Us | Site Map | Privacy Policy | Contact Us | ©2005 Mother Of God Monastery