ВЛАДИКА КИР СТЕФАН ВІДВІДАВ МОНАСТИР ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

У четвер ввечір, 31 березня цього року, Преосвященний Владика Стефан Хміляр, Єпископ Торонтонської Єпархії, і його канцлер о. Василь Бочар, загостили до Монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвіллі, щоби підтримати морально на дусі новий план інкорпорації монастиря та фінансову акцію, що тепер розвивається. Прибули також , Всечесніші Отці Роман Ґаладза з Парафії Св. Ілії у Брамптон, о. Петро Бабей з Парафії Св. Євхаристії в Торонто, о. диякон Михайло Мельник з Парафії Св. Димитрія в Торонто, о. диякон Павло Гумницький та багато прихожан монастиря, які уболівають за майбутнє цієї Святині Матері Божої.

У напівтемній монастирській каплиці, освіченій полум'ям свічок, Владика Стефан урочисто супроводив Акафіст до Богородиці, поручаючи в її материнські руки сучасні зусилля на порятунок монастиря, та довір'я що Господь поблагословить це святе діло. Отець мітрат Роман Ґаладза вміло диригував спільним співом величання Матері Божої, а кінцеве «Страдальна Мати» зворушило до глибин сердець багатьох присутніх.

Після швидкого перегляду устаткувань монастиря та маленької гостини розпочалася інформаційна сесія про сучасний стан справ. Представлено писемно короткий перебіг головних заходів Єпархії відносно монастиря від часу його заснування в 1999 році, включаючи невдачі від серпня 2004 року сплатити фінансові зобов’ язання ( mortgage ) французьким монахам-цистерціянам. Цистерціяни готові перебрати монастир у власність від15 квітня якщо не одержать до цього часу поважну суму сплати боргу – двох мільйонів доларів. Владика Стефан заявив, що Єпархія по цей день переносить кілька поважних судових процесів ( law suits ), які вичерпують до кінця її фінансові ресурси, і тому вона не спроможна матеріально рятувати монастир. Єпархія також вислала поважні суми грошей в Україну для побудови нового Патріяршого Собору в Києві та для підтримки політичних процесів останніх часів. Спроба зобов'язати місцеві парафії до сплачення боргу монастиря не увінчалася успіхом через різні причини. Офіційні звернення до інших єпархій та різних церковних установ також не вдалися, бо вони, на жаль, мають також свої трудності та проблеми. В результаті Божа воля відносно монастиря може проявитися тепер тільки через вірних людей, через дійсне бажання ширшої української громади зберегти це святе місце на Божу славу, та на плекання нашої стародавньої східної монашої традиції в Українській Церкві в Канаді.

Владика Стефан, який перевів значну кількість свого життя в монастирі, порівняв свій досвід до перебування святих апостолів Петра, Якова та Івана на Горі Тавор, коли Христос переобразився перед ними, та просвітив їх Своїм Божественним Світлом. «Учителю, добре ним тут бути» (Мк 9:5), озвався Петро. Добре нам, як Церкві, мати живий приклад святих монахів і монахинь, просвічених Божим Світлом. Добре нам мати монастир як особливе святе місце, вибране Господом Богом, як духовне прибіжище на порятунок та зцілення багатьох. Добре нам мати безнастанну молитву за справжнє християнське життя у родині, що є першою школою і джерелом нових покликань до священичого і монашого стану. Владика щиро висловив своє бажання радо залишитися при монастирі навіть у цій хвилині, якби його духовні обов'язки його не відлучали від «Таворської Гори».

Під час відповідей на питання, які надходили Владиці від присутніх, молодий кандидат-послушник Михайло Ковалевський, який в цей час проходить монашу підготовку в монастирі під духовним проводом настоятеля о. Тараса Крайчука, засвідчив що, переїхавши більшість монастирів східного обряду в Канаді та Америці, не знайшов справжнього традиційного східного монашества, яке зберегло безпереривну духовну послідовність матірних монастирів. Він приїхав в Оранжвілл тільки завдяки надзвичайному прикладу о. Тараса, і вірить, що лише духовна сполука з матірним монастирем Отців Студитів в Уневі, Україні, зможе поставити Монастир Пресвятої Богородиці на правильну духовну дорогу. Своїм прикладом посвяченого життя він свідчить що монастир - це джерело життєвої сили Церкви, і що без цього Церква, і в тому числі всі парафії, залишаються без духовної підпори.

Владика Стефан, отже, благословить термінову фінансову акцію серед ширшої громади на порятунок монастиря, та всі заходи щоби сполучити його духовно зі Студитською Унівською Лаврою в Україні. С творення окремої монашої корпорації монастиря унезалежнить його законно та фінансово від Торонтонської Епархії та дасть можливість на кращий розвиток дальших планів його діяльності.

У заключному слові о. мітрат Роман Ґаладза наголосив що всі присутні, включно з ним, зібралися в монастирі з любові - любові до Господа Ісуса і Пресвятої Богородиці, любові до ієромонаха Тараса та його маленької спільноти, через яких Господь доторкнув вже стільки людських сердець. Завдяки посвяченим прочанам монастиря, розпочалася загальна реклама і фінансова збірка, яка по цей день начисляє $250,000, з чого більша сума $200,000 походить від лиш двох доброчинців. Побудова нової церкви в сучасну пору вимагала би кошти далеко поза два мільйони доларів, які просять монахи-цистерціяни. Попередня імміграція українців була спроможна побудувати безліч церков, також перебуваючи у скрутних фінансових обставинах. Третя хвиля іміграції ще не зробила нічого на цьому духовному напрамку. Ось настала історична хвилина, і можливість на честь і славу, якщо новоприбулі українці би придбали оцю Святиню Пресвятої Богородиці як духовну підпору всім іншим церквам, і передали її у спадку своїм дітям - саму основу традиційного східного українського монашества!

Ієромонах Тарас, настятель монастиря, готується їхати 15 квітня до монастиря цистерціянів у Квебеку із зібраною сумою сплати боргу та проханням про продовження терміну повної сплати монастиря. Відгук української громади в наступних десять днів остаточно вирішить існування чи втрату Монастиря Пресвятої Богородиці в Оранжвіллі. Як сказав Владик Стефан: «Божа воля відносно монастиря проявиться тепер лиш через вірних людей ...»

Петро Гуменний
Скарбник Монастиря



About Us | Site Map | Privacy Policy | Contact Us | ©2005 Mother Of God Monastery